пундик
пу́ндик
-а, ч.
1》 Рід печива або пиріжків.
2》 перев. мн., розм. Смачна їжа, ласощі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пундик — пу́ндик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пундик — ПУ́НДИК, а, ч. 1. Різновид печива або пиріжків. Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: .. Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (І. Словник української мови у 20 томах
- пундик — ЛА́СОЩІ мн. (солодкі кондитерські вироби), СОЛО́ДОЩІ мн., СОЛОДЕ́НЬКЕ розм., ЛАГОМИ́НИ мн., розм., СОЛОДНЕ́ЧА розм., ЛА́КІТКА діал., ЛЕГУМІ́НИ діал.; ПУ́НДИК перев. мн., розм., МАНТУ́ЛКИ мн., діал. (перев. про печений виріб). Словник синонімів української мови
- пундик — Пу́ндик, -ка; -дики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пундик — Пундик, -ка м. Родъ пирожнаго. Котл. Слов. 24. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные. Маркев. 158. Словник української мови Грінченка