пуна
пу́на
-и, ж.
Тип високогірної рослинності в Центральних Андах, що характеризується поєднанням трав'яного покриву з окремими низькорослими деревами.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Пуна — Пу́на іменник жіночого роду місто в Індії Орфографічний словник української мови
- пуна — ПУ́НА, и, ж., геогр. Високе пустельне нагір'я в Центральних Андах Південної Америки, де переважає трав'янистий покрив з окремими низькорослими деревами. Надра пуни багаті на корисні копалини (олово, свинець, цинк, срібло, золото тощо) (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- пуна — пу́на (мовою кечуа puna – пустельний) тип високогірної рослинності в Центральних Андах Південної Америки, характеризується поєднанням трав’яного покриву з окремими низькорослими деревами. Словник іншомовних слів Мельничука
- Пуна — М. у Індії (Магараштра), у г. Зх. Ґати; міська агломерація 2,5 млн. мшк.; текстильна промисловість, виробництво озброєнь, тракторний завод; унів., військові інститути. Універсальний словник-енциклопедія