пунктирно
ПУНКТИ́РНО.
Присл. до пункти́рний.
То ракети. І вогників смуга Полетіла у небо і безмовна й пунктирно ясна (В. Сосюра);
Пунктирно висівали одноросткове насіння з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив (з наук. літ.);
Такі, пунктирно окреслені, загальні суперечності, така еволюція образу головного героя роману (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me