пунктирний

ПУНКТИ́РНИЙ, а, е.

1. Накреслений пунктиром.

Границю постійного льодового покриву морів показують білою пунктирною лінією (з навч. літ.);

// Схожий на пунктир; який створює враження пунктиру.

Довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (С. Журахович);

Коли постать жінки зникла за пунктирною лінією ліхтарів, Тарас озирнувся й знову сів на якусь лаву (В. Винниченко);

Гортаємо далі. Сторінки, вирвані з того ж блокнота. Навіть сліди пунктирного прошиття аркушів (із журн.).

2. спец. Який відбувається або діє, по переривчастій лінії.

Пунктирна сівба;

Пунктирна сівалка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me