1. Словник української мови у 20 томах

пунійці

ПУНІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. пуні́єць, і́йця, ч.), іст.

Римська назва населення Фінікії та міст Північної Африки, заснованих у IX ст. до н. е. фінікійцями.

У краї Лібійськім Діє [вісник] по слову володаря, і залишають пунійці Давню свою неподатливість (М. Зеров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пунійці — -ів, мн. (одн. пунієць, -ійця, ч.), іст. Римська назва населення Фінікії та міст Північної Африки, заснованих у 9 ст. до н. е. фінікійцями. Великий тлумачний словник сучасної мови