пунічний
ПУНІ́ЧНИЙ, а, е, іст.
Стос. до пунійців.
Воєначальник древності карфагенець Ганібал, який неодноразово перемогав римські армії протягом Пунічної війни (ІІІ ст. до н.е.), успіхом зобов'язаний не тільки собі як талановитому полководцю, але багато в чому шпигунам і наглядачам (із журн.);
Пунічні війни.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me