пурхнути

ПУ́РХНУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до пу́рхати.

Затріпоче крильцем метелик, присяде, подумає та й пурхне у широкий простір (Н. Кобринська);

Перепелиця пурхнула перед самою Харитею і, тріпочучи короткими крилами, ледве перенесла на кілька ступнів своє тяжке, сите тіло (М. Коцюбинський);

Пискнула пташка, сілаьна гірку, повертіла довгим, як перо, хвостиком і пурхнула (В. Винниченко);

Раптом плиска зметнула крильцями, з пискотом пурхнула в кущі (Ю. Мушкетик);

Спалахнула [Мотря], закрилась руками і пурхнула од мене, як птах (С. Васильченко);

Червона від сорому та збентеження, пурхнула [Парася] в другу кімнату, міцно причинила двері (Ю. Збанацький);

Тепер уже Талочка, як у Жмеренці, пурхнула з вагона, як пір'ячко (Д. Бузько);

* Образно. Діденкова шабля легко, немов ластівка, пурхнула вгору (Я. Качура);

Усмішка пурхнула з-під вуса й зникла в піні бороди (Н. Королева).