1. Словник української мови у 20 томах

пустомеля

ПУСТОМЕ́ЛЯ, і, ч. і ж., розм.

Те саме, що пустомоло́т.

Сказав [Турн]: – О, стара пустомеля!.. І ти тхором мене зовеш! І небилиці вимишляєш, Народ лукаво ввесь лякаєш, На мене ж чортзна-що плетеш (І. Котляревський);

– Що ж там дивного! Та він звичайнісінький балакун і пустомеля (М. Івченко);

[Фрося:] Пустомеля ти, Костю! Пустомеля і фантазер... (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустомеля — пустоме́ля іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. пустомеля — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. пустомеля — -і, ч. і ж., розм. Те саме, що пустомолот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пустомеля — див. говорун Словник чужослів Павло Штепа
  5. пустомеля — БАЗІ́КА зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), БАЗІ́КАЛО зневажл., БРЯ́ЗКАЛО зневажл., ПАТЯ́КАЛО зневажл., ТАЛАЛА́Й зневажл., ТОРО́ХКАЛО зневажл., ПРОСТОРІ́КА розм., ШАРМА́НКА зневажл., БАЛАКУ́Н зневажл., ПУСТОМЕ́ЛЯ підсил. зневажл. Словник синонімів української мови