пустошити
ПУСТО́ШИТИ, шу, шиш, недок., кого, що, рідко.
Те саме, що спусто́шувати 1, 2.
Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по луках.., то пустошили рожеві й жасминові кущики в садку (Леся Українка);
– Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (М. Зеров);
І кажуть наші ватажки: “Що ж це ми тут сидимо, а наш рідний край пустошать татари (Г. Хоткевич);
– Шість літ томила мене ненависть, хоч той чоловік нічого не зробив мені... Але інших кривдив... інших нищив, пустошив... (Мирослав Ірчан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустошити — пусто́шити дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- пустошити — див. СПУСТОШУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- пустошити — див. нищити Словник синонімів Вусика
- пустошити — -шу, -шиш, недок., перех., рідко. Те саме, що спустошувати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустошити — див. розоряти, громити Словник чужослів Павло Штепа
- пустошити — СПУСТО́ШУВАТИ (руйнувати, ламати, знищувати, викликаючи запустіння), ПЛЮНДРУВА́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, ПУСТО́ШИТИ рідше. — Док.: спусто́шити, сплюндрува́ти, розори́ти. Орди Батия спустошили Русь; Скільки плюндрували (вороги) цей край, скільки мордували людей (О. Словник синонімів української мови
- пустошити — Пусто́шити, -шу, -шиш гл. Опустошать. Щоб гаїв, садів не пустошили. Словник української мови Грінченка