1. Словник української мови у 20 томах

пустощі

ПУ́СТОЩІ, ів, мн.

Вчинок, вчинки заради розваги, веселощів; витівка, витівки.

Цілий вечір вони реготались з тих пустощів, які встругнули гусари на місті (І. Нечуй-Левицький);

Безрідний, самотній Бурмило був відлюдний і сварливий. Надто неполюбляв він дітвору і її пустощів (Б. Антоненко-Давидович);

Хлопець .. стрибнув десь згори просто в золоту кучугуру [соломи], з радісними вилясками став товктися в ній та перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими пустощами (О. Гончар);

// Легковажний вчинок, вартий осуду; щось несерйозне.

Коли не вкраде [бурсак] ножичка, чорнильниці, то піддрочує товариство на пустощі, на сваволю (Панас Мирний);

[Тиміш:] У нас, тітко, немає того, як буває в інших, щоб пустощі заводили або плескали непотрібне (С. Васильченко);

Ніна Олександрівна відчуває, що свекруха не любить її, не схвалює вибір синаі на всі оті невістчині малюнки, мольберт, палітру, пензлі й тюбики з фарбами дивиться косо, як на дурні пустощі (Б. Антоненко-Давидович);

– Кожен пише в дитинстві щоденникі та вірші, тільки виросши, кидає ці пустощі. А дехто так у дитинстві й лишається;

// розм. Несерйозний, короткочасний любовний зв'язок або залицяння.

Ті любощі-пустощі. Втішная молодь. Вино, що рубінами грає (А. Кримський);

Всі ці п'ять років, як не вважати на швидкоплинні пустощі-залицяння, Карнавченко був вірний Прісі (І. Сенченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустощі — мн. (веселі вчинки з розвагами) витівки, (злобні) пакості. Словник синонімів Полюги
  2. пустощі — пу́стощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
  3. пустощі — Витівки, пустування, з. пустота. Словник синонімів Караванського
  4. пустощі — див. веселощі; витівка Словник синонімів Вусика
  5. пустощі — -ів, мн. Вчинок заради розваги, веселощів; витівка. || Легковажний вчинок, вартий осуду. || розм. Несерйозний, короткочасний любовний зв'язок або залицяння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пустощі — ПУ́СТОЩІ мн. (вчинок, вчинки для розваги, веселощів), БА́ЛОЩІ мн., ЖИРУВА́ННЯ підсил., БАЛОВСТВО́ розм., ДУР розм., ШАЛАПУ́ТСТВО розм., ПУСТО́ТА заст. Останнім часом усі пустощі й витівки товариша стали Юркові нецікавими (О. Словник синонімів української мови
  7. пустощі — Пу́стощі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пустощі — Пустощі, -щей и -щів ж. мн. Баловство, шалости. З пустощів не зна що робити. Черк. у. Словник української мови Грінченка