путня
ПУ́ТНЯ, і, ж., діал.
Діжка, цебро або відро.
Іван .. приніс із поблизького потока путню води, віділляв князя і дав йому напитися (І. Франко);
– Піду я по воду, витягну путню з криниці, зирк – а на дні щось блищить... (І. Муратов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- путня — Відро [III] Словник з творів Івана Франка
- путня — див. відро Словник синонімів Вусика
- путня — -і, ж., зах. Діжка, цебро або відро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- путня — пу́тня: ◊ пу́тня хме́лю кухоль пива (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- путня — Путня, -ні ж. Бочка. Kolb. I. 70. Словник української мови Грінченка