путівник

ПУТІВНИ́К, а́, ч.

Довідник, що містить відомості, які допомагають орієнтуватися в певному місці, під час подорожі і т. ін.

Федір Карпович ще раз порівняв очима ілюстрацію в путівнику з виглядом загадкової брили й сказав: – Це таки і є той Камінь Довбуша, що його ми мали сьогодні оглянути (Б. Антоненко-Давидович);

Підійшов [Петру] до служниці, яка стояла з музейним путівником у руках (М. Чабанівський);

При написанні своєї географічної праці Пліній користувався картою Агріппи.., поповнивши її рядом відомостей, взятих із списків населених місць, практичних путівників та ін (з наук. літ.);

Фотоальбоми, путівники та різні довідники допомагають туристам краще уявити собі минуле й теперішнє Закарпаття (з газ.);

// перен. Те, що допомагає орієнтуватися в чому-небудь, полегшує щось.

Оптичні компакт-диски – це путівники по містах і музеях (з наук.-попул. літ.);

Своєрідними путівниками по фондах є каталоги і картотеки, які всебічно розкривають їх зміст (із журн.).