путівка

ПУТІ́ВКА, и, ж.

1. Офіційне посвідчення, що видається особі, яку направляють куди-небудь (на роботу, відпочинок, навчання і т. ін.).

З 10-го він мав на місяць путівку в Сочі до будинку відпочинку (В. Підмогильний);

Гена .. згадав піонерський табір, куди йому була путівка торік, чудове місце на березі моря (О. Гончар);

У його боковій кишені лежала путівка на першу лекцію (В. Кучер);

Санаторіно –курортна путівка.

2. спец. Листок, на якому записується маршрут і завдання для водіїв транспорту.

В парку автобус потраплятиме насамперед у контрольно-технічний пункт, де автомат-годинник компостуватиме путівку (з газ.).

◇ (1) Путі́вка в життя́ – те, що відкриває кому-, чому-небудь дорогу до чогось, дає можливість зайняти певне становище у суспільстві.

Я вас завжди любитиму, бо ви мені дали путівку в шахтарське життя (Ю. Яновський);

Буковинський ансамбль дає путівку в життя пісням сучасних композиторів (із журн.);

Уже сьогодні дістає путівку в життя великовантажний самоскидний автопоїзд у складі тягача і причепа загальною вантажопідйомністю двадцять шість тонн (із журн.).