1. Словник української мови у 20 томах

путівець

ПУТІ́ВЕЦЬ, вця, ч.

Польова дорога.

Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок);

Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Тому біженці йшли не по шосе, а здебільшого путівцями (П. Автомонов);

Тепер уж не буде сіл поблизу путівця, Будуть лиш дніпрові кручі та тихий гомін хвилі з берегом за кручами (Григір Тютюнник);

Ой гарно .. йти шляхом битим та путівцями, що втопилися у хвилястому житі, колосистому... (Д. Бузько);

У кількох кілометрах до райцентру Хачмас від шосе круто забирає до моря вибоїстий путівець (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. путівець — путі́вець іменник чоловічого роду польова дорога Орфографічний словник української мови
  2. путівець — див. дорога; стежка Словник синонімів Вусика
  3. путівець — путивець, -вця, ч. Польова дорога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. путівець — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
  5. путівець — Пути́[і́]вець, -вця; -вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)