путящий
ПУТЯ́ЩИЙ, а, е, розм.
Те саме, що пу́тній.
Всі радили Мотрі йти до Семена. Він чоловік добрий, путящий, має своє поле, свою хату (М. Коцюбинський);
Там усякий народ є. Є й путящий, а є й казна-що (М. Івченко);
Жив чоловік і – нема. А який гармоніст путящий! Чи хрестини, чи весілля, чи так яке гуляння, то вже без Петруся не обійдеться (Григорій Тютюнник);
– Я думав, що тобі й справді яка путяща думка прийшла в голову! (І. Нечуй-Левицький);
Батько навіть її пісень не любив, бо ж вони відривають чоловіка від путящого діла (М. Стельмах);
– Може, таки з тебе щось путяще вийде (М. Рудь);
– Ну й дивак же ти! Я думав, щось путяще скажеш (А. Шиян);
[Логвин:] Осінь вже надворі, скоро й зима, а в мене ні кожушини, ні свитини путящої... (М. Кропивницький);
Наскладали дещицю за літо, ідемо на ярмарок. Нема на наші гроші путящого коня (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- путящий — путя́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- путящий — див. ПУТНІЙ. Словник синонімів Караванського
- путящий — див. добротний; хороший Словник синонімів Вусика
- путящий — -а, -е, розм. Те саме, що путній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- путящий — ДОЛА́ДНИЙ (який відповідає певним вимогам), ВА́РТИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм., ПРИ́КЛАДНИЙ діал. — Славне ваше подвір'я... Невеличке, а доладне (М. Словник синонімів української мови
- путящий — Путя́щий, -ща, -ще Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- путящий — Путящий, -а, -е Порядочный, хорошій. Город путящий. Греб. 400. Путящий чоловік з його буде. Словник української мови Грінченка