пухнатий

ПУХНА́ТИЙ, а, е.

Те саме, що пухна́стий.

Несподівано натикаємось .. на баб, з головою завинених у білі рядна, що рядками сидять, наче пухнаті гаги на скелях північних (М. Коцюбинський);

Овечки жують сінце, Поруч і малята Тісно збилися в кільце Біле та пухнате (П. Воронько);

Щасливий він, коли пухнатий Боа накине на плече [Татьяні], Руки діткнеться гаряче (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Вже квітень місяць був надворі, а .. ні пухнатого лінивого “сону”, ні пахущої милої фіалки ще не видко було (Грицько Григоренко);

В ліричній своїй задумі хлопець торкає рукою пухнате віття туйки (О. Гончар);

Верхами сосон шум іде розлогий І хмарою пухнатою темнить Високий день і осяйну блакить (М. Зеров);

Сніг пухнатий, Наче вата, Жаль по ньому і ступати – Білий, чистий сніг (Г. Бойко);

Шевченко бадьоро йшов вперед, милуючись то вершниками, то верблюдами з їх довгою і надзвичайно пухнатою вовною на колінах і грудях (З. Тулуб);

Гарні пироги вдалися, пухнаті (Сл. Б. Грінченка);

Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me