1. Словник української мови у 20 томах

пуцувати

ПУЦУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, діал.

Чистити.

– Ти, Іване, дурень, – сказав офіцер .. – Із стайні не вийдеш! Дванадцять років маєш коней пуцувати! (з казки);

Морщили [опришки] собі нові постоли, пуцували бартки .. – словом, хотіли затьмити всіх і все (Г. Хоткевич);

З того дня Мицьо у .. формі і днював, щоранку пуцуючи на глянц чоботи, гудзики і медалі (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуцувати — Пуцува́ти: — чистити (з нім.) [52] Словник з творів Івана Франка
  2. пуцувати — пуцува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. пуцувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Чистити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пуцувати — пуцува́ти 1. чистити до блиску (м, ср, ст): Пуцувати мешти – то Татова справа. Вранці в нас в передпокої вишиковується начищене до блиску взуття (Авторка)||<�пуцувати> на ґлянц ◊ <�пуцува́ти> на ґлянц → пуцувати... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пуцувати — Пуцувати, -цую, -єш гл. Чистить. Гол. III. 113. Словник української мови Грінченка