1. Словник української мови у 20 томах

пуць

ПУЦЬ, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. пу́цьнути.

Антін оглядається і несподівано пуць у траву! та й присів (І. Нечуй-Левицький);

Пило біля ставка дурне Вороненя .. Дивлюсь – воно угору полетіло Да й пуць на шию барану (Є. Гребінка);

[Марина:] Вчора прийшов [Лаврін], я пуць йому в ноги: і сякий, і такий, і довічно за тебе Бога молитиму, відкаснись від мене, бо загину!.. (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуць — пуць присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. пуць — присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. пуцьнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пуць — Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. Греб. 381. (П'яний) пуць на землю. Мир. ХРВ. 199. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. Чуб. І. 248. А воно пуць з рук. Черк. у. Словник української мови Грінченка