пучечок

ПУЧЕ́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до пучо́к.

Чи я в лузі не калина була? Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов'язали – Така доля моя! (з народної пісні);

– Як мені хотілось би подивитись на вашу резеду! А ви мені дозволите нарвати пучечок на пам'ятку та на згадку? – спитав Фесенко. – Добре! – сказала Маня (І. Нечуй-Левицький);

Мавка поволі вибирає напівзов'ялі квітки з пожатого жита і складає їх у пучечок (Леся Українка);

В кімнаті ледь помітно пахло сухим зіллям, пучечки якого були розвішані по стінах (З. Тулуб);

Відвідувачка, схилившись, сиділа з пучечком волошок притихло, і якби дано було читатиМарисі її думки, мабуть, прочитала б: “З усіх країн найкраща країна – Юність. Але хто відплив від її сонячних берегів, тому назад нема вороття (О. Гончар);

На жердках, під кам'яною брилою висіли пучечки сушених трав, корінців, поморщених на галузках сухих ягідок (Н. Королева);

На карафі з водою грає пучечок зеленого світла (І. Микитенко);

Ще потепліша, і будуть вкриваться Листом зеленим луги; З чистої річки почнуть підійматься Темні пучечки куги (Я. Щоголів);

Щось тверде й холодне, мов гадюка, залоскотало її по литках; то був хвіст, довгий, твердий, з волохатим пучечком на кінці (М. Коцюбинський).