пучина

ПУЧИ́НА, и, ж.

1. Водяна глибінь, морська безодня.

То потопав його баркас, то виринав на високому гребені хвилі, щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян);

В глибині океану панує повна темрява. Єдиним джерелом світла в пучинах моря в світні органи глибинних риб (з газ.);

* Образно. Слава тобі, любомудре, Чеху-слов'янине! Що не дав ти потонути В німецькій пучині Нашій правді (Т. Шевченко);

// перев. поет. Безмежний, бездонний простір.

Несуть чужі люди динаміт .. Ідуть вони звіриними стежками, то з'являючись з темних нетрів тайги, то зникаючи в зеленій пучині (О. Довженко);

[Чернець:] В незвідану міжзоряну пучину вночі сьогодні ти не полетиш .. Хто діла земні розплутати для себе неспроможний, не може той тягнутись до небес (О. Левада).

2. Глибока драговина на болоті.

3. спец. Нерівномірне підняття ґрунту на поверхні дороги внаслідок промерзання.