пучок

ПУЧО́К, чка́, ч.

1. В'язка тонких однорідних предметів.

– Ой, цюро ж мій молодесенький! Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок! (з народної пісні);

От і положили її [відьму]; по два парубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Над ґанком висіли важкі кетяги пов'язаної в пучки калини (М. Стельмах);

Чаплиних білих пер пучок на шапці квітне, – За кожне не один заплачено дукат (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

* У порівн. Намисто червоніло на білій свиті, як пучки калини (І. Нечуй-Левицький);

// Однорідні предмети, скручені, зібрані в жмуток.

Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні, повні руки, і несу в хату (М. Коцюбинський);

Від грубки полохливо стрибали ясно-рожеві тіні, і в світлі їхї виглядали пучки засушених квіток та трав (М. Івченко);

Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить – телефонні струни рве, крутить в пучки! (П. Тичина);

Технічне льняне волокно складається з волокнистих пучків, склеєних у стрічки, довжина яких залежить від довжини стебла льону (з наук. літ.);

Перед тепловою обробкою спаржу в'яжуть у пучки і підрівнюють (з навч. літ.);

* У порівн. Під стелею скупо, ніби пучок червоних ниток, світилися лампочки (С. Чорнобривець).

2. Сукупність чого-небудь, що розходиться з однієї точки, з одного джерела.

Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Панас Мирний);

А коли встали тумани, густими пучками слалося сонце на землі (М. Івченко);

Нишпорячи по судну, він знайшов якесь скельце, і виявилось, що воно має властивості лінзочки, якою можна зібрати промені пучком і навести їх на край холоші, і матерія починає тліти... (О. Гончар);

Використовуючи пучки прискорених частинок, можна одержувати різкого типу мезони (з наук.-попул. літ.);

// Листя, трава, волосся і т. ін., що росте з одного місця, розходячись у різні боки.

Тиснулося бадилля високих гірських лопухів з білявим листям .. та ще якогось високостеблого зілля з пучками здорових жовтих квіток на вершку (І. Франко);

Приятель мій, сопучи, хапав руками пучки очерету, підтягаючи вперед човна (Олесь Досвітній);

Січкар .. посміхається круглим видом, на якому ворушиться чорний пучок бороди (М. Стельмах);

* У порівн. Глюзинський ліниво й зневажливо посміхається під жовтими й рівними, як пучки житного колосу, вусами (В. Винниченко).

3. Група м'язових, нервових та ін. тканин, волокон, розташованих у вигляді довгастих скупчень, шнурів.

Кожна живильна артерія супроводжується двома венами, закладеними, як і артерія, у товстих пучках сполучної тканини (з наук. літ.);

Обличчя [у Корчагіна] довге, ледь повісповане, зліплене з пучків м'язів та кісток (Ю. Збанацький).

4. розм., рідко. Те саме, що буке́т 1.

Копронідос держав у руці здоровий пучок півонії, нарцисів та тюльпанів (І. Нечуй-Левицький);

Проходять по доріжці з пучками пролісків дві дівчини (М. Івченко);

На рогах дівчата в кожушках продавали перші підсніжники з навколишніх горбів, де вже оголилась земля. П'ять копійок пучок, п'ять копійок (В. Підмогильний);

Входить Іван. У руках пакунки з кондитерської і пучок квітів (І. Микитенко);

Зірвавши пучок фіалок, Славко прилаштував своїй подрузі на чоло вінок (О. Бердник).