пхатися

ПХА́ТИСЯ, пха́юся, пха́єшся, недок.

1. Штовхати кого-небудь, штовхати один одного, штовхатися.

– Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! – кричала Кайдашиха .. – Одчепіться, бо й я вмію пхатися, – кричала Мотря несамовито й тягла до себе мотовило (І. Нечуй-Левицький);

Жінки, як гадюки, вилися кругом його, пхаючись та не даючи одна одній Колісника цілувати (Панас Мирний);

[Середа:] Тільки не пхатись. Ти знаєш, що я цього не терплю .. [Журавель:] Посунься і займи своє місце (І. Микитенко);

// Штовхаючи інших, проходити, пробиратися кудись.

– Що маєш молоти? – завзято вигукував мельник. – Маємо кукурудзу... – пхались до нього дівки (М. Коцюбинський);

Лишень закінчив панотець Боже Слово, а церква заметушилася. Став мир до дверей пхатись, стали люди виходити (Марко Черемшина);

Вже сутеніло, коли майже вся зала наповнилася людьми, а в двері пхалися ще нові й витискали передніх усе ближче й ближче до остовпілого пана (Б. Антоненко-Давидович);

Степан почав гидливо проштовхуватись крізь натовп, пхаючись навмання, незважаючи на протести, потупившись, мов побожник серед відьомського шабашу;

Біля високого будинку більш сотні робітників. Одні сваряться, інші стоять спокійні, .. ще інші пхаються вперед (Мирослав Ірчан).

2. розм. Проникати всередину чого-небудь, залізати кудись.

Гілки волоських горіхів пхались в гущавину з кропиви та будяків (І. Нечуй-Левицький);

Вже наступив тихий пахучий вечір. Зелень і квіти пхалися до келії (Б. Лепкий);

[Ведмідь:] Кажи негайно, признавайся, А коли ні, то в торбу пхайся (О. Олесь);

Світло його [місяця] зазирало в одну Куреневу діру, а в другу пхалися ніч і зорі (Григір Тютюнник);

* Образно. Склепивши очі, він гадав, що хутко засне, але в голову знову пхалася відозва церковного управління (П. Панч);

// фам. Заходити, залазити кудись (перев. нахабно).

Не пхайся, де тебе не треба (Номис);

Ні-ні, я таки неможлива людина. Всюди пхаюся, всім надокучаю (Ю. Винничук);

// перен. Настирливо, всіма способами добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь.

І чому б, наприклад, тому Семенові не послужити ще який рік в економії, чого замолоду пхатися в хазяї?.. (М. Коцюбинський);

– Я не пхаюся до тебе в друзі (С. Чорнобривець);

– Ти сякий-такий, до моєї землі не пхайся, бо голову зотну! (М. Томчаній).

3. фам. Пересуватися, йти кудись (перев. повільно).

Цекул, Пренестський коваленко, В Латію з військом также [також] пхавсь (І. Котляревський);

– Уп'ять [знову] же і сукновальня... Чого вона стоїть?.. Прийшлося тобі сукно збити і пхайся – чорти батька зна куди (Панас Мирний);

Телеграфіст Середа, упрілий і сердитий, пхався по вулиці (П. Панч).