пхати

ПХА́ТИ, пха́ю, пха́єш, недок., кого, що.

1. Штовхати кого-, що-небудь рукою, ногою або якимсь предметом.

Не пхайте його, він і сам упаде (Номис);

“Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?” На Коноплиночку в степу Будяк гукав (Є. Гребінка);

А вже вдарив пнерший дзвінок. Багажний пхав-пхав на полицю наші чемодани, але там вони не поміщались, він і поставив одного під лаву (В. Винниченко);

Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях .. Деякі бійці жартували, пхаючи один одного в сніг (Григорій Тютюнник);

// Штовхаючи, примушувати пересуватися в певному напрямку; підштовхувати.

Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (І. Котляревський);

Його ведуть на ґанок, до офіцера. Поліцаї беруть його за лікті і пхають на східці (Григорій Тютюнник);

* Образно. На сході почало видніти. Вставала звідтіль якась ясна сила й стіною пхала темряву і всі її страхіття на захід (С. Васильченко);

// перен., розм. Примушувати, спонукати робити що-небудь, іти кудись, підбивати на щось.

Напала на мене туга ревная, .. вона мене пхала кудись пріч, далі, далеко... (Марко Вовчок);

Залізна конечність пхала Олексу до грабунку (Г. Хоткевич);

Малашка не вміла добре розказати, що її пхало помагати Христі (Грицько Григоренко);

Обов'язок мисливця не доводити свою биту дичину, щоб завонялася, та триденна мандрівка пхали нас додому (Олесь Досвітній);

// перен., розм. Допомагати кому-небудь досягти чогось, призначати кудись.

Комендантом військового поїзда штаб призначив офіцера запасу доктора Мраза. На такі дурні пости завжди пхали офіцерів запасу (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

2. розм. Швидко, недбало засовувати що-небудь кудись; запихати.

Хоч ти не раз, Грицько, кислиці в пельку пхав, Та твій Рябко од їх оскоми не чував (П. Гулак-Артемовський);

Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Леся Українка);

На голос команди повискакувало з дворів ще кілька уланів. Пришпорюючи коня, кожен з них пхав за пазуху добуті гостинці (Д. Бедзик);

// перен. Вміщувати що-небудь кудись понад міру більш ніж треба; втискувати.

Не добре було б, коли б 3-й т. [том] був меншим од попередніх двох, я цього боюся і пхаю в нього цілих шість новел (М. Коцюбинський).

◇ [Аж] із го́рла лі́зе (грубо пре, пре́ться) <[Аж] го́рлом пха́є> див. лі́зти;

Не сунь (ти́кай, потика́й, пхай і т. ін.) но́са до чужо́го про́са (у чуже́ про́со) див. су́нути;

(1) Пха́ти в домови́ну (д) див. кла́сти;

(2) Пха́ти вік (біду́, життя́) – жити погано, бідувати.

Так свій вік пхає, як з моста та в воду (Номис);

Вдова-мати з дочкою зараз пхають біду заробітками в пральні солдатської білизни (П. Козланюк);

Він дійсно вернув назад до Галичини, .. пхав з дня на день нужденне життя, давнє щастя утекло (С. Ковалів);

(3) Пха́ти но́са (д) див. встромля́ти;

Со́вати (ти́кати, пха́ти і т. ін.) / ткну́ти [свого́] но́са див. со́вати.