південний
ПІВДЕ́ННИЙ¹, а, е.
Прикм. до пі́вдень¹; полуденний, полудневий.
Учора в південну годину Брат Агапіт до келії моєї Ввійшов (І. Франко);
// Який буває, трапляється в полуденну, полудневу годину.
Південна спека. Косарі працюють в одній білизні, білі, мов гуси (С. Чорнобривець).
ПІВДЕ́ННИЙ², а, е.
1. Прикм. до пі́вдень².
Ніщо її вже не розважає, Навіть і там, в чудовому Південному кра́ю (Леся Українка);
Одлетіли давно журавлі у південні країни (В. Сосюра);
Південна природа;
// Який росте, водиться і т. ін. на півдні.
Вже створено з південних і далекосхідного тайгового північний виноград (О. Довженко);
Багатюща й дивовижна природа довкола, духмяні пахощі південної рослинності – все це заколисувало затишним спочинком (Ю. Смолич);
// Який буває, має місце, відбувається, спостерігається на півдні.
Лагодилась буря. Але я байдужно дивився на грізні розрухи натури, не торкала якось мого серця дика краса південної бурі... (М. Коцюбинський);
На порозі Балика повернувся і з ненавистю плюнув, потім ступнув у сонячну гарячінь, у блиск південний (З. Тулуб);
// Збудований, розміщений і т. ін. на півдні.
– Чи знаєте ви, яка хороша весна в південному приморському місті? (Д. Ткач);
Вже рік існує південна полярна станція Мирний (з наук. літ.).
2. Який міститься, проходить і т. ін. у напрямку півдня, на південь від чого-небудь або на півдні чогось.
Собаки, яких завжди буває безліч по селах південної Бессарабії, обпали каруцу й бігли, валуючи, за нею аж до примарії (М. Коцюбинський);
З падінням цього міста похитнувся б весь південний фланг німецького фронту, який ще й досі нависав над Балканами (О. Гончар);
Пилові бурі особливо шкодять полям південної України (з наук.-попул. літ.);
// Який дме, насувається і т. ін. з півдня.
Шорстким гарячим язиком Солончаки південний вітер лиже (І. Муратов);
Коли вітер дме з півдня, то називається південним (з навч. літ.).
3. Власт. південцю, південцям.
Було видно між дівчатами кільки [кілька] типів, зовсім південних, ніби херсонських, з карими очима та чорними бровами, з оригінальним чистим виразним прорізом уст (І. Нечуй-Левицький);
// Належний південцю, південцям.
Усі сучасні словенські мови поділяються на три групи: східну, південну і західну (з наук. літ.);
Мова, обвіяна вітром і сонцем, Мова, де чуються й води, і сіль, і сушена риба, .. Мова південна встає, Простягаючи руки дівочі (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- південний — півде́нний 1 прикметник від: південь 1 півде́нний 2 прикметник від: південь 2 Орфографічний словник української мови
- південний — Полудневий, полудній, (час о 12 г. дня — ще) полуденний; (вітер) з півдня, б. з. низовий; (клімат) теплий. Словник синонімів Караванського
- південний — [п'іўден:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- південний — I -а, -е. Прикм. до південь I; полуденний, полудневий. || Який буває, трапляється в полуденну, полудневу годину. II -а, -е. 1》 Прикм. до південь II. Південна природа. || Який росте, водиться і т. ін. на півдні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- південний — ПІВДЕ́ННИЙ (який є, розташований на півдні, спрямований на південь або в напрямку з півдня), ПОЛУДЕ́ННИЙ заст., поет.; ЗЮ́ЙДОВИЙ спец. (про вітер). Ломицький пробував на службі в одному південному місті недалечко од Чорного моря... (І. Словник синонімів української мови
- південний — Півде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- південний — ПІВДЕ́ННИЙ¹, а, е. Прикм. до пі́вдень¹; полуденний, полудневий. Учора в південну годину Брат Агапіт до келії моєї Ввійшов (Фр., XIII, 1954, 301); // Який буває, трапляється в полуденну, полудневу годину. Південна спека. Словник української мови в 11 томах
- південний — Півде́нний, -а, -е 1) Полуденный. Під гарячим промінням південного сонця рушили в дорогу. Левиц. І. 283. 2) Южный. Магнитна стрілка завжди повертається одним кінцем на північну сторону, а другим на південну. Ком. II. 90. Словник української мови Грінченка