1. Словник української мови у 20 томах

підбріхувати

ПІДБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм.

Додавати брехні в розповіді про кого-, що-небудь.

Їй дуже друга невістка підбріхувала на Горпину (Грицько Григоренко);

Не сховаєш в мішку шила, Враз цареві “доложили”, Підбрехали ще ік тому (І. Манжура);

* Образно. Десь підбріхують сурми, весь час засмучуючи диригента (О. Довженко);

// Допомагати кому-небудь брехати.

– Я буду починати брехати, а ти підбріхуй (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбріхувати — підбрі́хувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підбріхувати — див. говорити; лестити; обманювати; піддобрюватися Словник синонімів Вусика
  3. підбріхувати — -ую, -уєш, недок., підбрехати, -брешу, -брешеш, док., розм. Додавати брехні в розповіді про кого-, що-небудь. || Допомагати кому-небудь брехати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підбріхувати — Підбрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш; підбреха́ти, -решу́, -ре́шеш, -ре́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. підбріхувати — ПІДБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм. Додавати брехні в розповіді про кого-, що-небудь. Їй дуже друга невістка підбріхувала на Горпину (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. підбріхувати — Підбрі́хувати, -хую, -єш сов. в. підбрехати, -брешу, -шеш, гл. Привирать, приврать, помогать во враньѣ. Я буду починати брехати, а ти підбріхуй. Кв. І. 194. Там-той брехав, а ти підбріхуєш. Фр. Пр. 123. Словник української мови Грінченка