1. Словник української мови у 20 томах

підбріхувач

ПІДБРІ́ХУВАЧ, а, ч., розм.

Те саме, що підбре́хач.

Люди одним піддакували, кричали: “Правильно, правильно!”, а іншим: “Геть до біса, панський підбріхувач!” (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбріхувач — підбрі́хувач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. підбріхувач — див. брехливий; підлабузник Словник синонімів Вусика
  3. підбріхувач — -а, ч., розм. Те саме, що підбрехач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підбріхувач — БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм. Словник синонімів української мови
  5. підбріхувач — ПІДБРІ́ХУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що підбре́хач. Люди одним піддакували, кричали: «Правильно, правильно!», а іншим: «Геть до біса, панський підбріхувач!» (Панч, II, 1956, 522). Словник української мови в 11 томах