підбігати

ПІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБІ́ГТИ, підбіжу́, підбіжи́ш, док.

1. з прийм. до, без прийм. Бігом наближатися до кого-, чого-небудь.

Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому моріжку, а хлопці підбігають до них (М. Коцюбинський);

[Тьотя Сима:] Матінко! Хтось лежить на канапі. [Тоня (підбігає і стягає скатертину):] Та це Тарталюк! (І. Кочерга);

Карпо, як миша, підбіг ззаду і пхнув у спину. Чоловік .. покотився (Панас Мирний);

// Частими кроками або стрибками наближатися до кого-, чого-небудь (про тварин, птахів).

Мешканці приозерного степу – журавленята – такі цікаві, що часто-густо самі підбігають до людини (з наук.-попул. літ.);

На його знайомий свист біля клуні заскавчав собака, підбіг до воріт (М. Стельмах);

// Швидко наближатися (про предмети).

Підбігають з тихим шелестом шин тролейбуси і з дзвоном та гуркотом трамваї, викидають з себе натовпи людей, щедро вбирають нові – повертають назад (Є. Кротевич);

Сонце вже зайшло, і стрілка годинника підбігла до дев'ятої (Ю. Смолич);

// перен. Знаходитися поблизу чого-небудь, тягнутися до якоїсь межі.

Вузька дорога плуталась серед зелені і підбігала аж до пагорбка (О. Копиленко);

Унизу розбіглись хатки, деякі з них підбігли до самісінької води (О. Донченко).

2. Час від часу прискорювати ходу, переходити на біг; часто ступати, майже бігти (про людей, тварин, птахів).

Дрозд то підбігає, то підлітає, а все далі та далі, а баба все за ним та за ним (І. Франко);

Пробило дев'ять. Катря кинулася й пішла швидше, аж підбігаючи (А. Головко);

Гапочка трохи ожила, Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздогнала (Ю. Яновський);

Михась, що підбіжить кусень дороги, все оглядається, чи не здоганяє його батько кіньми (О. Маковей);

Лише двадцять кілометрів! Господи! Якщо б добре підбігти, то можна б за пару годин і добігти (І. Багряний);

// з прийм. за. Бігти, намагаючись зрівнятися з тим, хто швидко йде.

Він .. ступав широкими кроками так, що Пазя мусила за ним підбігати (Л. Мартович).

3. тільки док., із запереч. част. не. Не спромогтися бігти.

Ведмідь каже: – Я не підбіжу, як доведеться тікати (з казки);

– Та нащо вам така дохляка? .. Порожнього воза не тягне! Скільки не бий, не підбіжить! (О. Гончар).

4. чим, рідко. Опливати або наповнюватися водою, рідиною і т. ін. зісподу, зсередини.

Раз при якійсь зовсім загальній фразі [доктора] почула [Целя], що її очі починають підбігати слізьми (І. Франко).