1. Словник української мови у 20 томах

підговорювати

ПІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., кого.

Те саме, що підмовля́ти.

– Ти йому не мовчи, коли він тебе б'є, і ти його бий, – підговорює Грицько Галю (Панас Мирний);

До Тараса вже підходив дехто з тих, що раніше тільки відмовчувались. Тепер вони питали, чи воно ж правду казала дівчина, чи, може, її підговорили (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підговорювати — підгово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підговорювати — див. підбурювати Словник синонімів Вусика
  3. підговорювати — -юю, -юєш, недок., підговорити, -ворю, -вориш, док., перех. Те саме, що підмовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підговорювати — Заохочувати, заохотити, позаохочувати, наохочувати, наохотити, понаохочувати, поохочувати, поохотити, намовляти, намовити, понамовляти, змовляти, змовити, позмовляти, наштирювати, наштирити, понаштирювати, піддрочувати, піддрочити, попіддрочувати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. підговорювати — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. підговорювати — ПІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех. Те саме, що підмовля́ти. — Ти йому не мовчи, коли він тебе б’є, і ти його бий, — підговорює Грицько Галю (Мирний, IV, 1955, 72); До Тараса вже підходив дехто з тих... Словник української мови в 11 томах