1. Словник української мови у 20 томах

підголювати

ПІДГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., кого, що і без прям. дод.

Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати.

Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Г. Квітка-Основ'яненко);

Цирульник, стрибаючи то ліворуч, то праворуч, підголював панські щоки і підправляв пишні невеличкі бачки (О. Іваненко);

Ремеснички молоді .. собі чуприни підголюють та вуса по-козацьки запускають (М. Грушевський);

Нарядили Федора.., підстригли, підголили – так відразу двадцять літ з його обличчя старості зняли (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підголювати — підго́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підголювати — -юю, -юєш, недок., підголити, -голю, -голиш, док., перех. і неперех. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підголювати — ПІДГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., перех. і неперех. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати. Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  4. підголювати — Підголювати, -люю, -єш сов. в. підголити, -лю, -лиш, гл. Подбривать, подбрить. Підголювати чуб. Сим. 150. Словник української мови Грінченка