підгоряти

ПІДГОРЯ́ТИ, я́є і ПІДГОРА́ТИ, а́є, недок., ПІДГОРІ́ТИ, ри́ть, док.

1. Починати горіти; згоряти трохи, частково або з якогось боку.

Олексина хата уже підгорала, а її стріха завалилася, погрібавши в своїх руїнах бідну Матрону (І. Франко);

// Занадто засмажуючись, пригоряючи, набувати гіркого присмаку (про страви).

Баба раптом розгнівалася й тупнула на діда ногою: – Є в мене час тебе випитувати, коли в мене каша підгоряє в духовці!.. (Ю. Яновський);

У неї [Ірини] в духовці весь час щось підгорало, і в кухні стояв чад (Ю. Мушкетик);

// Прилипати, пригоряти до чого-небудь під час варіння.

Смола кипить, і її перемішують, щоб не підгоріла (Ю. Яновський);

При розігріванні столярного клею треба стежити за тим, щоб він не підгорів, бо від цього клей псується (з наук.-попул. літ.).

2. Втрачати свіжість, присмажуватися сонцем (про рослину).

Жниварки стоять неполагоджені, жниварки не готові до праці. А пшениця кричить, пшениця підгоряє, пшениця висипається (О. Донченко);

Жито від кореня підгоріло, зажовкло (К. Гордієнко);

На Поліссі льон часто підгорає (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me