піддакувати
ПІДДА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДА́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
Те саме, що підта́кувати 1.
– Не можна ж так народ оставити... Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете... – Так, так, – піддакує голова (Панас Мирний);
На всі його поради курінний лишень піддакував і позіхав (Я. Качура);
“Чи правду я кажу, – нехай вітрець нам скаже!” “Авжеж, що так!” – піддакнув їм вітрець (Л. Глібов);
– Так-таки й мовчав? – присікувався Перегуда. – Ну, може, піддакнув якийсь раз, не без того, – усміхнувся Юхим (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піддакувати — підда́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- піддакувати — див. лестити Словник синонімів Вусика
- піддакувати — -ую, -уєш, недок., піддакнути, -ну, -неш, док., розм. Те саме, що підтакувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- піддакувати — Такати, такнути, затакувати, затакати, потакувати, потакати, притакувати, притакати, агакати, агакнути, агекати, агекнути, угукати, угукнути Словник чужослів Павло Штепа
- піддакувати — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ з ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні), ГОДИ́ТИСЯ, ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ВТОРУВА́ТИ кому, ПРИТА́КУВАТИ кому, ПІДТА́КУВАТИ кому, ПОТАКА́ТИ (ПОТА́КУВАТИ) кому, розм., ПІДДА́КУВАТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- піддакувати — ПІДДА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДА́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що підта́кувати 1. — Не можна ж так народ оставити… Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете... Словник української мови в 11 томах