1. Словник української мови в 11 томах

піддакувати

ПІДДА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДА́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що підта́кувати 1.

— Не можна ж так народ оставити… Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете... — Так, так, — піддакує голова (Мирний, II, 1954, 267);

На всі його поради курінний лишень піддакував і позіхав (Кач., II, 1958, 360);

«Чи правду я кажу, — нехай вітрець нам скаже!» «Авжеж, що так!» — піддакнув їм вітрець (Гл., Вибр., 1951, 164);

— Так-таки й мовчав? — присікувався Перегуда. — Ну, може, піддакнув якийсь раз, не без того, — усміхнувся Юхим (Кучер, Прощай.., 1957, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піддакувати — підда́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. піддакувати — див. лестити Словник синонімів Вусика
  3. піддакувати — -ую, -уєш, недок., піддакнути, -ну, -неш, док., розм. Те саме, що підтакувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. піддакувати — Такати, такнути, затакувати, затакати, потакувати, потакати, притакувати, притакати, агакати, агакнути, агекати, агекнути, угукати, угукнути Словник чужослів Павло Штепа
  5. піддакувати — ПІДДА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДА́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що підта́кувати 1. – Не можна ж так народ оставити... Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете... Словник української мови у 20 томах
  6. піддакувати — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ з ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні), ГОДИ́ТИСЯ, ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ВТОРУВА́ТИ кому, ПРИТА́КУВАТИ кому, ПІДТА́КУВАТИ кому, ПОТАКА́ТИ (ПОТА́КУВАТИ) кому, розм., ПІДДА́КУВАТИ кому, розм. Словник синонімів української мови