піддон
ПІДДО́Н, а, ч.
Те, що ставиться під дно чого-небудь.
Чаша має складну композицію і багате оздоблення. Форма її нагадує мисочку на стояку з піддоном (з наук. літ.);
// Настил, що використовується як основа для чого-небудь.
Укладений на дерев'яний чи металевий піддон штабель цегли доставляється автокаром до вагона (з газ.);
Товари, які слід подавати в торговельний зал, вантажать на зручні пересувні піддони (з газ.);
// Металева плита, на яку встановлюється виливниця під час заливання в неї металу.
Потяглися троси, загули на крані мотори, виливниця відірвалася від землі й поволі попливла до канави. Зоя примірилася й точно опустила її на заздалегідь приготовлений піддон (В. Собко);
// спец. Дно двигуна або якої-небудь споруди, яке використовується для стікання води, мастила.
Знизу до блок-картера прикріплено піддон, який відливається з чавуну або штампується з сталі (з наук. літ.);
Під дерев'яними баками [водонапірної башти] слід влаштовувати піддони для збирання та відведення води (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- піддон — піддо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- піддон — див. дно Словник синонімів Вусика
- піддон — -а, ч. Те, що ставиться під дно чого-небудь. || Настил, що використовується як основа для чого-небудь. || Металева плита, на яку встановлюється виливниця під час заливання в неї металу. || спец. Дно двигуна або якої-небудь споруди, яке використовується для стікання води, мастила. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піддон — ПІДДО́Н, а, ч. Те, що ставиться під дно чого-небудь. Чаша має складну композицію і багате оздоблення. Форма її нагадує мисочку на стояку з піддоном (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 76); // Настил, що використовується як основа для чого-небудь. Словник української мови в 11 томах