1. Словник української мови у 20 томах

підказувач

ПІДКА́ЗУВАЧ, а, ч., рідко.

Той, хто підказує.

А коли почали знімати, я зрозумів, що артист працює з суфлером. І підказувач бігав по цих кілочках, оскільки вони не портапляли у поле зору камери (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підказувач — підка́зувач іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. підказувач — -а, ч., рідко. Той, хто підказує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підказувач — ПІДКА́ЗУВАЧ, а, ч., рідко. Той, хто підказує. Словник української мови в 11 томах