1. Словник української мови у 20 томах

підколупувати

ПІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Колупаючи (у 1 знач.), відривати, віддирати частину чогось.

Ніж у мене з гострим кінцем, і я провів заглибини над бортами, кормою і носом. А далі тільки підколупуй соснову луску – сама одлітає (В. Близнець).

2. Те саме, що підку́шувати 2.

– Агаті можна вибачити. А друг Іраклій Олександрович!.. – Не знав, що ви так тяжко сприймете цю новину... – не втерпів таки Тарас, підколупнув (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підколупувати — підколу́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підколупувати — див. насміхатися Словник синонімів Вусика
  3. підколупувати — -ую, -уєш, недок., підколупати, -аю, -аєш, док., перех. Колупаючи (у 1 знач.), відривати, віддирати частину чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підколупувати — ПІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Колупаючи (у 1 знач.), відривати, віддирати частину чогось. Словник української мови в 11 томах