1. Словник української мови у 20 томах

підколінник

ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм.

Те, що облягає коліно (у 1 знач.).

Гусари в своїх залізних обладунках позаклякали в сніговій хвищі і, сяк-так діставшись містечка Білилівки, сипонули по хатах відморожувати кольчуги, кіраси, наручники, підколінники. Грімкотіли мерзлим залізом, .. стягуючи з себе закрижанілі доспіхи (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підколінник — підколі́нник іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підколінник — -а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підколінник — ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах