підколінник
підколі́нник
іменник чоловічого роду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підколінник — -а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підколінник — ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.). Гусари в своїх залізних обладунках позаклякали в сніговій хвищі і, сяк-так діставшись містечка Білилівки, сипонули по хатах відморожувати кольчуги, кіраси, наручники, підколінники. Словник української мови у 20 томах
- підколінник — ПІДКОЛІ́ННИК, а, ч., розм. Те, що облягає коліно (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах