1. Словник української мови у 20 томах

підкреслений

ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до підкре́слити.

Романенко уважно раз і другий раз прочитав підкреслені кольоровим олівцем рядки в передовій статті (С. Журахович);

Злополучна замітка була обведена червоним олівцем, а заголовок “Не потурати бракоробам” був двічі підкреслений (А. Хижняк);

Прозора тиша стояла над селом і, підкреслене тією тишею, лунко слалось низиною ритмічне чахкання мотора (В. Козаченко);

Краса місцевої природи повинна бути не тільки збережена, але і найбільш вигідно підкреслена архітектурним виглядом міст і сіл (з наук.-попул. літ.);

// підкре́слено, безос. пред.

Цими козаками, що скажено неслися, .. так було підкреслено безмежність, простір і дичину, що непомітно проймав страх і захоплення (Ю. Яновський);

// у знач. ім. підкре́слене, ного, с. Те, під чим проведена риска.

Гонтар іще раз перечитав підкреслене й замислився (Яків Баш).

2. у знач. прикм. На якому спеціально наголошено.

– Лізо! – навздогін гукає [Аркадій], і коли в дверях .. з'являється дружина, він їй .. з підкресленою пошаною передає листа (М. Стельмах);

У школярів, особливо старших класів, з'являється підкреслений вираз заклопотаності (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкреслений — підкре́слений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підкреслений — [п'ідкреслеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. підкреслений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підкреслити. || підкреслено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. підкреслене, -ного, с.Те, під чим проведено риску. 2》 у знач. прикм. На якому спеціально наголошено. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підкреслений — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Словник синонімів української мови
  5. підкреслений — Підкре́слений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підкреслений — ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. 1. дієпр. пас. мин. ч. до підкреслити. Романенко уважно раз і другий раз прочитав підкреслені кольоровим олівцем рядки в передовій статті (Семен Журахович, Звич. Словник української мови в 11 томах