1. Словник української мови у 20 томах

підківка

ПІДКІ́ВКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до підко́ва.

Золоті підківки має Мій крилатий білий коник (Леся Українка);

Вона спокійно глянула на них [бійців] великими чорними очима, під якими залягли синюваті підківки (С. Журахович);

Широкий козирок, як долоня, виступав над опуклим лобом [Зимогорової], над підківками брів (О. Донченко);

Ходи, ходи, дівчинонько, ходи з нами, Дамо тобі сермяжину із стрічками, Дамо тобі ще й віночок із квітками, Дамо тобі черевички з підківками (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підківка — підкі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. підківка — [п'ідк’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -к'івок Орфоепічний словник української мови
  3. підківка — -и, ж. Зменш.-пестл. до підкова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підківка — креса́ти підко́вами (підкі́вками, чобітьми́ і т. ін.). 1. Танцювати з запалом, з натхненням. Танцювали вже із добру годину, а Чайченко усе сидів собі та тільки дививсь, як другі підківками крешуть (Марко Вовчок). 2. Енергійно, бадьоро йти. Фразеологічний словник української мови
  5. підківка — ПІДКІ́ВКА, и, ж, Зменш.-пестл. до підко́ва. Золоті підківки має Мій крилатий білий коник (Л. Укр., IV, 1954, 139); Вона спокійно глянула на них [бійців] великими чорними очима, під якими залягли синюваті підківки (Жур., Звич. Словник української мови в 11 томах