підмивати

ПІДМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що.

1. Мити комусь які-небудь частини тіла знизу, зісподу.

Сходились подруги. Віталися, воркотіли лагідно до корів, хлюпотіли водою, підмиваючи вим'я (Микита Чернявський);

Підмити дитину.

2. Частково (перев. знизу) руйнувати, розмиваючи стрімкою або тривалою течією води.

Недалеко від Святогорська .. біліють крейдяні урвища. Могутні весняні повені що не рік підмивають їх усе глибше і глибше (В. Собко);

Азовське море невпинно підмиває свої береги (з наук. літ.);

Під берегом підмила лід весняна снігова вода (О. Копиленко);

* У порівн. Якось на очах почав розвіватися туман, неначе його підмивала невидима хвиля (М. Стельмах);

// Розмиваючи ґрунт, виносити на поверхню, робити видимим, доступним.

Велетенські хвилі прибою набігали на берег, обламували його, підмивали прибережні дерева та кущі й часом забирали їх за собою (М. Трублаїні);

Ой ти, дубочку кучерявий, Ой, а хто ж тебе скучерявив? Скучерявили густі лози, Підмили корінь дрібні сльози (І. Франко).

3. перен. Діяти руйнівно; руйнувати що-небудь поступово, але невпинно.

Капля, кажуть, пробиває камінь. У нездоланних людей вогнем горіли серця, і невгасима ненависть клекотіла гарячим виром, який підмиває і руйнує найміцніші мури (С. Скляренко).

4. розм. Мити нашвидку, злегка або частково, подекуди.

Підмивати підлогу.

5. перев. недок., перен., розм. Спонукати кого-небудь до якоїсь дії.

Гостре й пекуче відчуття своєї сили тепер наповнювало її, підмивало на щось таке, чим би вона могла виявити свою волю над цим ненависним для неї кублом (І. Микитенко);

Почне що-небудь робити, а всередині в неї якийсь голос підмиває: йди та йди, – так як стане кортіти, то як Христя не перемагається, а таки покине й свою роботу, й дітей – біжить до Катерини (Грицько Григоренко);

// безос., перев. у сполуч. зі сл. так і, аж і інфін. Про надзвичайно велике бажання що-небудь робити.

Її так і підмиває говорити! (Панас Мирний);

Мене підмивало пожартувати з дівчат, .. забрати одяг та зажадати викупу (Ю. Збанацький);

Максим, підбігши до санок, як у воду, пірнає в пахуче сіно, зіскакує на ноги і зручніше вмощується біля візника. Його аж підмиває хоч трохи поправити кіньми (М. Стельмах);

А над шляхом – бочки, мішки. Хлопчаків так і підмивало туди (Б. Харчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

підмивати

Значення в інших словниках