підмитий

ПІДМИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до підми́ти.

– Пам'ятаю – поганий був ранок: туман наліг на землю, .. ноги грузли в підмитому водою снігу (М. Коцюбинський);

Дітям довелось ще довго продиратися крізь гущавину, обминати велетенські корчі дерев, зламаних бурею, підмитих повіддю (Ю. Мокрієв);

Тут, на древній, підмитій водою горі, пішли спогади, розповіді (О. Довженко).

2. у знач. прикм. Який частково, перев. знизу зруйнувався або впав внаслідок розмивання ґрунту.

Ніколи, мабуть, Псьол лютим не буває... І коли лежить у нім бересток чи дуб, що з кручі підмитої звалився, то не зо зла це зроблено... (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me