1. Словник української мови в 11 томах

підмитий

ПІДМИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підми́ти.

— Пам’ятаю — поганий був ранок: туман наліг на землю,.. ноги грузли в підмитому водою снігу (Коцюб., І, 1955, 141);

Дітям довелось ще довго продиратися крізь гущавину, обминати велетенські корчі дерев, зламаних бурею, підмитих повіддю (Мокр., Острів.., 1961, 21);

Тут, на древній, підмитій водою горі, пішли спогади, розповіді (Довж., І, 1958, 337).

2. у знач. прикм. Який частково, перев. знизу зруйнувався або впав внаслідок розмивання грунту.

Ніколи, мабуть, Псьол лютим не буває… І коли лежить у нім бересток чи дуб, що з кручі підмитої звалився, то не зо зла це зроблено… (Вишня, І, 1956, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмитий — підми́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підмитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підмити. 2》 у знач. прикм.Який частково, перев. знизу зруйнувався або впав унаслідок розмивання ґрунту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підмитий — ПІДМИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підми́ти. – Пам'ятаю – поганий був ранок: туман наліг на землю, .. ноги грузли в підмитому водою снігу (М. Словник української мови у 20 томах