1. Словник української мови у 20 томах

підмовляти

ПІДМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДМО́ВИТИ, влю, виш; мн. підмо́влять; док., кого.

Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін.

Дбаючи про поповнення війська, .. підмовляв [старшина] тих, що йшли на побивку, вербувати охочих до човнярської команди (С. Добровольський);

Вона була м'якої вдачі, її можна було на все підмовити, але тихим, лагідним словом (М. Коцюбинський);

– Я просто скажу сьогодні правду. Не я виходив з комуни з доброї волі, а мене підмовили (Мирослав Ірчан);

// Умовлянням таємно схиляти до чого-небудь недозволеного, підступного і т. ін.

Жінки з Аматою з'єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І. Котляревський);

Отець Василь і підмовив хлопців, щоб попобити Хведора, поставив їм, що там треба було... ну ті й попобили (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмовляти — підмовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підмовляти — Підохочувати, умовляти, підцьковувати, ПІДБУРЮВАТИ, закликати до. Словник синонімів Караванського
  3. підмовляти — див. підбурювати Словник синонімів Вусика
  4. підмовляти — -яю, -яєш, недок., підмовити, -влю, -виш; мн. підмовлять; док., перех. Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін. || Умовлянням таємно схиляти до чого-небудь недозволеного, підступного і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підмовляти — див. підговорювати хохл. (подгаварівать) намовляти Словник чужослів Павло Штепа
  6. підмовляти — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. підмовляти — ПІДМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДМО́ВИТИ, влю, виш; мн. підмо́влять; док., перех. Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін. Дбаючи про поповнення війська, .. Словник української мови в 11 томах
  8. підмовляти — Підмовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. підмо́вити, -влю, -виш, гл. Подговаривать, подговорить, подстрекать, подстрекнуть, наущать. Жить до себе давно уже підмовляє. Котл. Н. П. 380. Козак коня напуває, дівчиноньку підмовляє: мандруй, мандруй, дівча, з нами, ліпше буде, як у мами. Чуб. V. 335. Словник української мови Грінченка