1. Словник української мови у 20 томах

підмовник

ПІДМО́ВНИК, а, ч.

Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін.

Ревів зварйований підмовниками натовп, ніхто не хотів приглушити злого, розшарілого чортика в душі (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмовник — підмо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підмовник — -а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підмовник — ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Словник синонімів української мови
  4. підмовник — ПІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Словник української мови в 11 томах