підмовник
підмо́вник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підмовник — -а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підмовник — ПІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Ревів зварйований підмовниками натовп, ніхто не хотів приглушити злого, розшарілого чортика в душі (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
- підмовник — ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Словник синонімів української мови
- підмовник — ПІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Словник української мови в 11 томах