підмовник
ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Збанацький); Нехай почнуть — тікати буде пізно Для паліїв останньої війни (М. Бажан); — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників на змагання та колотнечу в мене нема місця (І. Нечуй-Левицький); Кожної хвилі могли чорторийські посланці найти його тут і вбити як підмовника, що підбурює народ (Юліан Опільський); То такий порадник, тільки на зле направник (Словник Б. Грінченка); Інспіратор злочинних дій. — Пор. I. 1. баламу́т, I. підбу́рювати.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підмовник — підмо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- підмовник — -а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підмовник — ПІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Ревів зварйований підмовниками натовп, ніхто не хотів приглушити злого, розшарілого чортика в душі (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
- підмовник — ПІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє кого-небудь на щось недозволене, підступне, проти когось і т. ін. Словник української мови в 11 томах