підмулювати
ПІДМУ́ЛЮВАТИ, ює, недок., ПІДМУ́ЛИТИ, лить, док., що.
1. розм. Те саме, що підмива́ти 2.
Тут скручував [потік] аж під ліс і гнівно булькотів і рвав та підмулював високий, стрімкий берег (І. Франко);
Вода підмиває [дуби], корінь підмулює (В. Стефаник).
2. перен., діал. Підточувати (силу, енергію, здоров'я і т. ін.).
– Маня не раз жалілася, як підтинають її ті лекції, а становисько виховавчині [виховательки] підмулювало чимраз більше давню енергію й еластичність духу (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підмулювати — підму́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підмулювати — -ює, недок., підмулити, -лить, док., перех. 1》 розм. Те саме, що підмивати 2). 2》 перен., діал.Підточувати (силу, енергію, здоров'я і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підмулювати — ПІДМУ́ЛЮВАТИ, ює, недок., ПІДМУ́ЛИТИ, лить, док., перех. 1. розм. Те саме, що підмива́ти 2. Тут скручував [потік] аж під ліс і гнівно булькотів і рвав та підмулював високий, стрімкий берег (Фр. Словник української мови в 11 томах