1. Словник української мови в 11 томах

підмулювати

ПІДМУ́ЛЮВАТИ, ює, недок., ПІДМУ́ЛИТИ, лить, док., перех.

1. розм. Те саме, що підмива́ти 2.

Тут скручував [потік] аж під ліс і гнівно булькотів і рвав та підмулював високий, стрімкий берег (Фр., III, 1950, 251);

Вода підмиває [дуби], корінь підмулює (Стеф., III, 1954, 180).

2. перен., діал. Підточувати (силу, енергію, здоров’я і т. ін.).

— Маня не раз жалілася, як підтинають її ті лекції, а становисько виховавчині [виховательки] підмулювало чимраз більше давню енергію й еластичність духу (Коб., III, 1956, 217).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмулювати — підму́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підмулювати — -ює, недок., підмулити, -лить, док., перех. 1》 розм. Те саме, що підмивати 2). 2》 перен., діал.Підточувати (силу, енергію, здоров'я і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підмулювати — ПІДМУ́ЛЮВАТИ, ює, недок., ПІДМУ́ЛИТИ, лить, док., що. 1. розм. Те саме, що підмива́ти 2. Тут скручував [потік] аж під ліс і гнівно булькотів і рвав та підмулював високий, стрімкий берег (І. Франко); Вода підмиває [дуби], корінь підмулює (В. Стефаник). Словник української мови у 20 томах