підмічати

ПІДМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що, також без дод.

1. Стежачи за ким-, чим-небудь або виділяючи когось, щось із оточення, виявляти, відкривати щось.

В гостинній [вітальні] панійки скрекотять як ті сороки .. Підмічаючи, хто коло якої дівчини залицяється, моторні цокотухи шепочуть одна другій свої думки (Панас Мирний);

Люблю дивитися, чим живе вулиця в різні години дня, підмічати цікаві типи людей, з якими доводиться зустрічатися (з мемуарної літ.);

[Рябина:] Знаєш, пане писарю, я дещо .. підмітив і хотів тобі сам про се розумне слово сказати (І. Франко);

А вже найгірша старій печаль, як на Давида гляне. Гострі материні очі, чуйні вуха: то десь уривок слова упав, то десь підмітила, як рухнулась риска на обличчі – і вже в серці материнім тривога (А. Головко);

// Досліджуючи, вивчаючи, спостерігаючи, робити певні узагальнення.

Природознавство відкриває нові явища природи і підмічає закономірності, які раніше були заховані від людських очей (з наук.-попул. літ.).

2. тільки док., рідко. Звернути увагу на що-небудь; відзначити (у 2 знач.).

[Батура:] Адже люди у вас дуже цікаві... Складні... [Романюк:] Так, хитрі, дуже хитрі... Це ви вірно підмітили (О. Корнійчук).