підмічати

ПІДМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех., також без додатка.

1. Стежачи за ким-, чим-небудь або виділяючи когось, щось із оточення, виявляти, відкривати щось.

В гостинній панійки скрекотять як ті сороки.. Підмічаючи, хто коло якої дівчини залицяється, моторні цокотухи шепочуть одна другій свої думки (Мирний, II, 1954, 99);

Люблю дивитися, чим живе вулиця в різні години дня, підмічати цікаві типи людей, з якими доводиться зустрічатися (З глибин душі, 1959, 69);

[Рябина:] Знаєш, пане писарю, я дещо.. підмітив і хотів тобі сам про се розумне слово сказати (Фр., IX, 1952, 54);

А вже найгірша старій печаль, як на Давида гляне. Гострі материні очі, чуйні вуха: то десь уривок слова упав, то десь підмітила, як рухнулась риска на обличчі — і вже в серці материнім тривога (Головко, II, 1957, 87);

// Досліджуючи, вивчаючи, спостерігаючи, робити певні узагальнення.

Природознавство відкриває нові явища природи і підмічає закономірності, які раніше були заховані від людських очей (Наука.., 11, 1963, 22);

Наша соціалістична дійсність, окрилюючи радянських письменників, висуває перед нами почесне й відповідальне завдання: підмітити і відобразити у художніх творах процес становлення комуністичного майбутнього, змалювати нашу соціалістичну сучасність, розкрити багатство і красу душі нової людини (Літ. газ., 11.ІІІ 1959, 2).

2. тільки док., рідко. Звернути увагу на що-небудь; відзначити (у 2 знач.).

[Батура:] Адже люди у вас дуже цікаві… Складні… [Романюк:] Так, хитрі, дуже хитрі… Це ви вірно підмітили (Корн., II, 1955, 266).